Принцеса? Не-а! Каралевна!

Кожна дівчинка хоч раз в житті взувала мамині туфлі, намисто та уявляла себе

прицесами-кАрАлевнами..

Побачивши цю картинку я побачила на ній свою донечку, а моя мама - свою донечку :)

Я дуже добре памятаю одну веселу історію зі свого дитинства.

Це було років 30 тому. Мої батьки були запрошені до родичів на весілля. Мама з такої нагоди вирішила пошити вечірню сукню. Кожного вечора на протязі декількох днів, після того як вкладала нас с братом спати, мама чаклувала над швейною машинкою. Звісно я цього не бачила - бо спала. І ось, одного недільного ранку я прокинувшись, побачила в променях сонечка

НОВУ МАМИНУ СУКНЮ...

серце мое зупинилося... Це було щось!!!

Ніжна тонка тканина кольору слонової кістки із золотавим блиском. Вона була довга, до полу, і з рукавами-крильцями. Це була сама гарна сукня яку я коли небудь бачила в своєму житті... Вона неодмінно мала бути моєю!

Я встала з ліжка, швиденько влізла в це чудо і забралась в ліжко знову. Але я не лягла, як ви могли подумати, ні. Я залізла на подушки і сіла зверху як лялька на самовар.
Так мене мамуня і застала: заспана, нечесана, але в чарівному платті і на "троні"...)))

(сентиментальні посмішки і сльози)