середа, 5 травня 2010 р.

Вітання з Чернівців!

Я дуже люблю своє місто!
Кожне місто має стільки облич, скільки в ньому людей, будинків, пам'ятників, вулиць, парків, скверів. Одні міста одразу з часу свого заснування займають визначне місце, інші з часом стверджують свою славу і значимість в історії. Чернівці своєю історією, природною красою, дивовижною архітектурою, щедрою душею своїх мешканців давно зайняли визначне місце в реєстрі українських та східноєвропейських міст. Старовинний початок та історичний розвиток наповнюють його шарм та привабливість для людей, які цікавляться Буковиною.


Перша писемна згадка про місто датуюється 8 жовтня 1408 року. Тепер це офіційний день міста.
Чернівці було розташовані на перехресті торгових шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину. Тому місто стало центром проведення ярмарків та адміністративним центром для всього регіону.
За час свого існування місто було декілька разів зруйноване, перебувало під гнітом Османської імперії, входило до складу Австро-Угорської імперії, а потім - Румунії.
В Чернівцях збудовано багато архітектурних пам'ятників, що принесли славу місту: ратуша, приміщення поштамту, Вірменська церква, Єврейська синагога, драматичний театр, тощо. Найчарівнішою коштовністю в скарбі, яким є архітектурні споруди старих Чернівців по праву вважається витвір мистецтва відомого чеського архітектора Йозефа Главки - колишня резиденція буковинських митрополитів, нині Університет.
Усі, хто коли-небудь писав про Чернівці, обдаровували це місто численними епітетами та метафорами. «Маленький Відень», «чарівна і неповторна столиця буковинського краю», «неофіційна столиця Європи, де... неділя починається музикою Шуберта, а закінчується дуеллю, де фірмани фіакрів залюбки розмірковують на філософські теми, а вулиці підмітають букетами троянд...» Ну, аж так!
Втім, зрозуміти цих людей неважко — досить годину-другу потинятися вулицями Чернівців, аби відчути до міста щирий сентимент...

Немає коментарів:

Дописати коментар