четвер, 13 вересня 2012 р.

Осінь...

Щось в середині мене прокинулося після пекучої літньої сієсти.
Щось в душі заворушилося, затрепотіло... почало жити і дихати... 
В місті нічого не відчуваєшь, все як завжди... робота-дом-робота...
Хіба що пекло нарешті скінчилося і дихати стало легше....
Але сьогодні...
Сьогодні ...
Сьогодні я була в селі...
Прозоре повітря, ледь-ледь золотаве листячко, стиглі дари природи....

 Хочеться бігти по стежинці, босоніж, в білій сукні, з оберемком квітів...


 Хіба можно сказати про таку КАЗКУ - "лес дремучий"?..
 А ця красуня вже майже вдягнула золоте вбрання, але все ж таки пам'ятає про літню спеку...
 Душа моя "зазолотилася"...
 Річка з смішною назвою - Михидра... Гарна, тиха...
Неймовірно...

Немає коментарів:

Дописати коментар