Осінь...

Щось в середині мене прокинулося після пекучої літньої сієсти.

Щось в душі заворушилося, затрепотіло... почало жити і дихати... 

В місті нічого не відчуваєшь, все як завжди... робота-дом-робота...

Хіба що пекло нарешті скінчилося і дихати стало легше....

Але сьогодні...

Сьогодні ...

Сьогодні я була в селі...

Прозоре повітря, ледь-ледь золотаве листячко, стиглі дари природи....

 Хочеться бігти по стежинці, босоніж, в білій сукні, з оберемком квітів...

 Хіба можно сказати про таку КАЗКУ - "лес дремучий"?..

 А ця красуня вже майже вдягнула золоте вбрання, але все ж таки пам'ятає про літню спеку...

 Душа моя "зазолотилася"...

 Річка з смішною назвою - Михидра... Гарна, тиха...

Неймовірно...